Методична скринька

Виступ  на  шкільному  методобʼєднанні 

вчителів  початкового  навчання

                                                       

Формування компетентностей учнів

 на основі розвитку пізнавального інтересу

і здатності до самоосвітньої діяльності

Головним завданням сучасної школи є особистісно-орієнтовний спосіб навчання, виховання, формування ключових компетентностей, підвищення якості знань учнів.

                                         

         Для молодшого покоління надзвичайно важливе те, як у школі йому допоможуть розвинути свої особистісні здібності, навчать думати, висловлювати власні погляди, здійснювати в житті вибір, приймати рішення. Досягнути певних результатів можна тільки в процесі наполегливої роботи.

         Основною формою навчання є урок. У сучасній школі вчитель під час навчального процесу має бути не просто носієм суми знань, яку передає учням. Завдання вчителя полягає в тому, щоб включати дітей в пізнавальну діяльність, учити здобувати знання, формувати ціннісні відношення, залучати до активної співпраці.

         У початковій школі дитина повинна не тільки готуватись до подальшого навчання, накопичувати багаж знань і вмінь. Вона має оволодіти певним рівнем компетентностей із базових дисциплін. Учні повинні вміти використовувати здобуті знання в практичній діяльності, вміти діяти в життєвих ситуаціях.

         До складових компетентності належать:

v знання;

v уміння;

v ставлення;

v навички.

Ключові компетентності:

1.     Уміння вчитися.

2.     Загальнокультурні.

3.     Громадянські.

4.     Підприємницькі.

5.     Соціальні.

6.     Здоров’язберігаючі.

7.     Компетентності в застосуванні інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ).

Учні – найголовніші фігуранти в процесі навчання. для них організований навчально-виховний процес. І цей процес має бути цікавим.

Формування пізнавального інтересу учнів – основа стимулювання та мотивації навчання. обов’язковими моментами у формуванні пізнавальної діяльності учнів є:

          1)                        позитивне ставлення до діяльності (Хочу робити. Мені це цікаво.);

          2)                        наявність пізнавального інтересу (Що нового я дізнаюсь?);

          3)      наявність мотиву, який іде від самої діяльності (Для чого я це роблю? Як я це буду робити?).

Отже, в процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій стосовно навчальної діяльності, її змісту, форм і методів здійснення.

Прийоми стимулювання навчання

            I.      Зміст – основне джерело інтересів до самої навчальної діяльності.

Вимоги до змісту:

·       науковість;

·       зв'язок із життям;

·       систематичність і послідовність;

·       комплексний освітній, виховний і розвивальний вплив;

·       створення ситуації новизни, актуальності.

         II.      Пізнавальні ігри.

     III.      Нестандартні форми проведення уроку.

      IV.      Аналіз життєвих ситуацій.

         V.      Інтерактивні технології навчання.

      VI.      Створення ситуації успіху в навчанні.

Позитивне ставлення до навчання  → включення в навчальну діяльність  → результат.

Кожна дитина поступово приходить до бажаних результатів шляхом кропіткої роботи. Одному це дається легше, іншому – складніше. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо, щоб дитину запевнили в тому, що вона здатна на більше. Учитель – дитина – батьки – це три складові навчально-виховного процесу, які при наявності однієї мети і співпраці дадуть позитивний результат, гарантують успіх дитини у навчанні.

Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має бути зворотній зв'язок. Співпраця між учнями та вчителем, залучення батьків до організації і проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи. Тому нині важлива роль відводиться нестандартним урокам із використанням інтерактивних вправ: урок-подорож, урок-інсценізація, урок-гра, урок-фестиваль, урок-концерт та ін. Під час таких уроків дитина має не тільки отримати певну суму знань, уміти їх використати, а й розвивати свої творчі здібності, розвиватись як особистість.

Активізація пізнавальної діяльності

1.     Націленість на успіх.

2.     Творчість.

3.     Свобода вибору.

4.     Партнерство.

5.     Заохочення особистих ідей.

6.     Гуманізація і демократизація навчання.

7.     Позитивний зворотній зв'язок.

Виховання дітей – важливий процес, який тісно пов'язаний із процесом навчання. Вихованці можуть успішно вчитись тільки тоді, коли вони вміють спостерігати, думати, висловлювати думки, читати, писати, думаючи читати і думаючи писати.

Ці якості можуть бути сформовані за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової розумної самоосвітньої діяльності. Вчителеві слід організувати самонавчання учня таким чином, щоб він став суб’єктом навчання. при цьому необхідно пам’ятати, що самостійна робота має чотири основні напрями навчальної самоосвітньої діяльності:

v організаційний (уміння визначати мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповідність дії плану та цілям, організовувати діяльність у колективній роботі);

v практичний (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп’ютером та ін.);

v інтелектуальний (бачити проблеми, обирати об’єкт досліджень, систематизувати ідеї);

v психологічний (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, аналізувати та оцінювати ситуацію).

Згадані види умінь і навичок самоосвітньої компетенції учнів функціонують у системі загальнонавчальних зв’язків і формуються безпосередньо протягом усього періоду початкового навчання відповідно до можливостей програмового матеріалу з різних предметів та обов’язкового обліку попереднього рівня оволодіння ним.

Пропонований у таблиці 1 зміст самоосвітніх загальнонавчальних умінь і навичок та його розподіл за роками можуть уточнюватися і змінюватися вчителем залежно від умов і особливостей роботи з певним контингентом учнів.

Формування компетентностей учнів на основі пізнавального інтересу і здатності до самоосвітньої діяльності – актуальне й важливе завдання сучасної школи, розв’язання якого потребує багато зусиль від учасників навчально-виховного процесу.